Информационное сопротивление

Війна, яка вириває з життя наших кращих громадян, вже давно мала розставити усі крапки над «і» та, зрештою – зтерти усі відтінки і кольори, залишивши лише чорний і білий. Війна не дає права розкошувати і вимагає визначеності. Отже, ми знаємо – хто наш ворог, вірніше, ми це знали завжди, але примудрилися забути все те, що нам заповіли наші далекі та близькі пращури. Цей ворог завжди люто ненавидів усе українське і нищив його послідовно і натхненно. Але прийшов час, коли ми можемо це змінити і вже робимо це зброєю, справами і, навіть, думками. Вже прокинувся той дух войовничого козацтва, який майже неможливо зупинити силою.

Але, ворог підступний і винахідливий. Його навала набагато ширша і глибша, аніж це здається на перший погляд. От зараз ми відкриємо льох, з якого тхне самісіньким дідьком. І це – тільки один приклад того, наскільки системно ворог нас знищує і наскільки необачно ми поводимося у критичній ситуації.

Сцена №1

Іноді здається, що наша творча інтелігенція була виготовлена у якомусь підпільному цеху, де виробляють фальшиві фірмові черевики чи штани. Отак дивишся на таку мега-зірку і таке враження, що натисни на неї пальцем і яскрава оболонка розірветься і звідтіля поллється хвиля лайна. Вже навіть неможна без сумніву відноситись до них, як до патріотів. Воно сьогодні волає «Ще не вмерала…», а завтра бідкається за артистів окупанта, яким на кордоні дали добрячого копняка. При цьому їхня аргументація настільки ганебна, що, у кращому випадку, її можна віднести до запущеної стадії інфантилізму, чи нарцисизму. Однак, скоріш за все, мова йде про банальні гроші, які вони не в змозі отримувати від гастролей Росією і від жирних «корморативів» російських міліардерів. Отже, вони страждають від втрачених грошей і змушені байдикувати, без роботи «на замовлення». Але вся ця публіка якось забула, що окрім прав, якими вони дуже вдало користуються, творча інтелігенція має і обов’язки. Причому, ці обов’язки лежать у тій площині, яку відразу помітити і неможливо. А тому дуже важко оцінити, виконують вони свої обв’язки, чи «шаркують».

Сцена №2

Авторові вже неодноразово приходилося звертати увагу на дуже тривожну і небезпечну річ. От прямо сьогодні стався випадок, який «став останньою краплею, яка переповнила». За вікном 21 вік і електронні гаджети назавжди увійшли в наше життя і перебирають на себе все більше функцій, які традиційно людина виконувала власноруч. У першу чергу, це стосується виховання маленьких дітей. Минули часи, коли бабусі співали онукам пісень, розповідали казки, якісь віршики, тощо. Тепер батьки зайняті зароблянням грошей, бабусі лише зрідка беруться за малечу, та і бабусі пішли такі, що нічого цікавого, яке прийшло від їхніх бабусь, не можуть не розповісти, не заспівати. Це – жах, бо така ситуація викликає порожнечу, яку марно намагається заповнити дитсадочок. Але садок просто по визначенню не може зробити того, що мають особисто робити батьки, бабусі і, навіть, дідусі, а тому цю порожнечу заповнюють ті самі гаджети – ноутбуки, телевізори, планшети і смартфони.

А тепер кожен з наших читачів, хто має маленьких діточок чи онуків, нехай візьме свій пристрій і ретельно вивчить те, що ви пропонуєте слухати і переглядати своїй дитині! Виявиться, що більшість мультиків, якихось відео ігор та іншого – озвучені російською мовою. Мало того, навіть американські мультики – з російскою аудіо доріжкою.

Але саме жахливе те, що російською озвучені розвиваючі ігри. Там короткі вірші, пісеньки і таке інше повторюється десятки разів. Зовні це виглядає як механізм запам’ятовування чисел, літер, кольорів і решти дитячого набору. Але що дитина запам’ятовує? Російські назви. Більше того, цій малечі вживлюється «бекдор» для російської мови і, що саме жахливе, механізм доступу до пам’яті, шляхом певних психологічних конструкцій. Діти змалку настроюються під російський камертон і під певні прийоми сприйняття інформації без участі критичного мислення. Це спрацьовує пізніше, коли свідомість вже дорослої людини зламується тими самими простими механізмами. Тобто, усі ці російськомовні дитячі програми ніщо інше, як механізм первинного зомбування українців.

І тут ми програємо вщент! Ми не маємо адекватних телевізійних програм для малюків. Немає мультиків, немає пісень і решти необхідного. Замислимося на мить, а чому у росіян цього настільки багато? Це суцільна індустрія, яка видає тисячі одиниць відео-аудіо продукції, яка за відсутністю українських аналогів споживається майже усіма українськими родинами і дитина вже налаштовується на мову окупанта.

То чому на цьому напрямку ніхто не ставить барикади? Чому ніхто не опікується україномовним контентом для малюків? У нас що, немає своїх дитячих пісень, віршів, немає простих конструкцій у формі гри? І от це питання до тих же Вакарчуків, Скрипок та інших. Ви не можете гастролювати у Росію? Добре! Збирайтеся, гуртуйтеся і робіть дуже необхідну справу. На ваших піснях, на ваших голосах буде дорослішати нова генерація українців. Але нічого подібного навіть нікому на думку не спадає. Де там! Навіть цієї проблеми ніхто не вбачає. А як же обов’язки творчої інтелігенції? Саме ці люди мають відчувати проблеми духовного характеру. От Славік знайшов проблему – «недовіра». Дивлячись на ці його рухи і на те, яка прірва потребує заповнення українською, іноді хочеться запитати: «Славко, Олеже, а у вас не повилазило? Хто це буде робити за вас?». Ці два персонажі просто найпоказовіші, бо щойно демонстрували сум з приводу недопущення в Україну чергового Лєпса, чи якоїсь іншої персони нон-грата. Що саме прикре: є час, є можливості, є талант, є володіння українською, є слава, але немає бажання і усвідомлення того, наскільки це потрібно для України сьогодні і як просто конче потрібно це буде завтра.

Чи от ще одна «мегазірка» незрозумілого профілю — Володимир Зеленський, якого чомусь називають артистом. Вже декілька років він випускає мультсеріал з політичним нахилом, який і на старті виглядав дуже не однозначно, а з часом – відверто деградував. То чому б не попрацювати на діточок? Але про що я? Це ж навряд принесе таке бабло, як політична «сатира». Ну хоча б у пропорції 1 до 10 можна було б щось не для кишені робити? Тим більш, що мультик – саме дитячий формат.

З огляду на це, творча інтелігенція виглядає безвідповідальною купою блазнів, які так і не зрозуміли свого місця у суспільстві і тому час від часу беруться за політичні заяви, яких краще б не робили. Насправді, як тільки вони виступають з політичними заявами, стає зрозуміло, де там той інтелект, почуття часу і простору. Саме у таких випадках кажуть, що краще тим ротом їсти. Отже, ми закликаємо творчу інтелігенцію схаменутися і нарешті почати робити те, що ніхто за них робити не може. Хоча, чому б і ні? Якщо наш заклик піде у порожнечу, то, можливо, наша земля ще має таланти і знайде заміну ледачим блазням, які ніяк не можуть нажертися баблом.

anti-colorados http://newsua.one/avtorskie-blogi/bii-za-maibutne.html