Информационное сопротивление

Колись один знайомий "бізнесмен" періоду 90-х років минулого століття у відкритій розмові за певних "душевних" обставин ледь не бідкався мені. Оце, мовляв, не знаю, що робити: чи гелікоптер купити, чи ще один будинок за кордоном. Чи може й те й інше, але ж самостійно кермувати вертольотом він не вміє, а знайти пілота – важко, обслуговувати машину, майданчик… Одним словом дійшов висновку, що гелікоптер – річ для успішної людини – шикарна, але як ним користуватись – мало хто знає.

Минули десятиліття. Україна бачила і бачить чимало приватних гелікоптерів, на яких мандрують якісь успішні люди. І обслуговування є, і пілотів вистачає. І тут виникає старий не дуже смішний жарт про те, що як же ж правоохоронці ловитимуть зловмисників, якщо у останніх автомобілі кращі та швидші і зброя надійніша та набоїв більше?

Такий вступ до свого допису, друзі, я зробив для того, щоб ви зрозуміли: гелікоптери для МВС – це питання навіть не престижу, а пріоритету. Пріоритету у відчутті захищеності нашими громадянами.

Два гелікоптери для МВС, що вже мають прибути до України у грудні, – це лише мізерна частка… Ні, не тих 55 вертольотів, що будуть доправлені для потреб структур МВС. Це мізерна частка того величного майбутнього (без зайвої патетики), яке починається в українській правоохоронній системі, як цілісній системі, що зберігає спокій та життя людей.

Нацполіція… Та хіба лише одна Нацполіція? А Держприкордонслужба, а Національна гвардія, а Держслужба з надзвичайних ситуацій, а Корпус оперативно-раптової дії?

Так, Україна обрала свій шлях – ми маємо стати частиною Європи. Але не лише завдяки економічним показникам та докорінній зміні політичної системи. Наголошую вкотре: Україна потрібна Європі, як високотехнологічна, інтегрована держава, здатна захистити своїх громадян.

І той вертолітний парк, авіаційний підрозділ, що створюється в структурі МВС України, – справді буде одним із потужніших у Європі. Якщо точніше – третім після Німеччини та Франції.

Дещо про наших "конкурентів".

Федеральна поліція Німеччини володіє одним з найбільших парків цивільних вертольотів в Європі і складається з вертолітної групи та 5 ескадрилій, які обслуговують крім іншого 12 авіа-рятувальних центрів для населення (доставка пацієнтів, реанімація). Земельні поліції (за винятком Бремена, Саарланда і Шлезвіг-Гольштейна) мають ще окремо свої вертолітні ескадрильї.

Військово-повітряна жандармерія Франції – це спеціалізовані загони, в завдання яких входить захист повітряного простору. Повітряна жандармерія підрозділяється на два угруповання, п'ять рот і 43 формування (загони повітряної жандармерії).

Є також жандармерія цивільної авіації, що розділена на два угруповання: Північне об'єднання знаходиться в Руасі, а Південне – в Е-ан-Прованс. До складі жандармерії цивільної авіації набирають представників департаментської жандармерії, мобільної або республіканської гвардії.

Як бачимо, повітряні сили правоохоронних структур, хоч і мають дещо різну суто номенклатурну назву, мають абсолютно однакові завдання – забезпечення порядку та спокою громадян у надзвичайних ситуаціях, оперативне реагування та виконання завдань з порятунку людей чи надання оперативної допомоги.

Правоохоронці обох країн використовують гелікоптери точнісінько таких модифікацій, які будуть і в розпорядження МВС України. Нехай фірми-виробники різні, проте специфіка використання та обслуговування майже однаковісінька. А це в першу чергу означає те, що як українські фахівці зможуть набувати досвіду за кордоном, так і наші колеги з Німеччини та Франції зможуть приїздити до України та готувати наших пілотів чи інженерів.

Але є й ще один аспект.  Це спільні навчання та тренування. Принагідно нагадаю про військових. Днями було прийнято рішення про створення спільної окремої військової частини для Литовсько-Польсько-Української тактичної військової бригади, навчання та тренування якої проходять вже не один рік поспіль. А українська військова промисловість перейшла на стандарти НАТО. То чому ж тоді українська система МВС має відставати від європейських колег? Невже в Україні не вистачить фахівців та сил для того, аби українські пілоти правоохоронних органів стали одними з найкращих у Європі? Напевно, питання риторичне.

До того ж, нагадаю, що в Україні є спеціалізований навчальний заклад, що готуватиме пілотів та інженерів – це Кременчуцький вертолітний коледж, який фактично передано до структури МВС – Харківського національного університету внутрішніх справ і отримав фактично "друге дихання".

Повертаючись до початку допису про стереотипи та приватні гелікоптери. Так, в українців склався стереотип: якщо бізнесмен має власний гелікоптер – то це якийсь гіпервпливовий олігарх, який піклується лише про себе. Може й так, але мова наразі про інше. Мова про те, що українці повинні зрозуміти: система МВС має та матиме свої гелікоптери. І впливовість правоохоронців від цього лише збільшиться. І ця впливовість в першу чергу буде спрямована виключно для захисту українських громадян та повітряного простору України. А стереотип про "олігархів із власними вертольотами" треба намотати на гвинти нових гелікоптерів МВС та розвіяти їх за вітром, згідно з законами аеродинаміки!