Информационное сопротивление

З КИМ ЗУСТРІНЕТЬСЯ ТРАМП — ЗІ СВОЇМ ПАРТНЕРОМ ЧИ ЗІ СВОЇМ ПАТРОНОМ? ЧАСТИНА 3
 

Jonathan Chait, New York Magazine, 08.07.2018

 

Вірогідна теорія приголомшивої змови. Що як Трамп є московським активом з 1987 року?

 

ПОПЕРЕДНЯ ЧАСТИНА СТАТТІ ТУТ


... Цілком можливо, що поточний список відомих контактів передвиборчої кампанії Трампа стосується головно, чи навіть повністю, безпосередньої співпраці. Але це навряд чи розумне припущення. 

 

Дуже мало інформації, яку ми маємо про зв'язки між кампанією Трампа та Московією, було розкрито добровільно. Загальною канвою поведінки кожного причетного є брехати про все, вигадати найправдоподібнішу історію прикриття щодо відомих фактів, а коли брехню спростують, перейти до нової історії. Лише зустріч у TrumpTowerвимагала аж трьох різних історій прикриття протягом двох днів, коли відкрилась істина. 

 

(Існує непрямий доказ того, що сам Путін допоміг сформувати одну з історій: Трамп визнав, що він розмовляв з московським президентом про політику усиновлення на вечері G20, а наступного ранку він вже диктував своєму синові оманливе пояснення, що та зустріч була про усиновлення). 

 

Стоун засвідчив Конґресу, що він не мав жодних незаконних контактів з московитами і щиро повторював цю версію публічно. Коли видання Washington Post повідомило, що особа з виразним московським акцентом запропонувала йому бруд про кампанію, Стоун наполіг, що він просто забув про той епізод. 

 

Скільки ще доказів змови ще не викрито? Можливо, що набагато більше. 

 

Один із прикладів того, як кампанія Трампа може досі приховувати, ненадовго засвітився два роки тому. У липні 2016 невелика спільнота комп'ютерних науковців та експертів з кібербезпеки виявила дивну модель онлайн-трафіку між двома комп'ютерними серверами. Один із цих серверів належав Альфа-Банку в Москві, а інший — Trump Organization. Власники Альфа-Банку "удали непередбачений рівень прозорості та впливу на економічні та політичні справи свого народу" — так це було викладено у федеральному суді. 

 

Аналітики відзначили, що трафік між двома серверами відбувався під час робочих годин у Нью-Йорку та Москві та посилювався синхронно з основними події кампанії, що означає, що тут мало місце спілкування між людьми, а не ботами. Більш підозріло, що після того, як Ерік Ліхтблау (Eric Lichtblau), репортер New York Times, запитав про це Альфа-Банк, але ще до того, як він пов’язав це з кампанією Трампа, сервер у Trump Tower вимкнули. Часові рамки цієї активності чітко вказують, що Альфа-Банк комунікував з Трампом.

 

У жовтні 2016, Франклін Фоер розкрив історію  зі серверами й аналізом комп'ютерних науковців, і сказав чим вона є насправді, він назвав її "сугестивною сукупністю доказів, що абсолютно не виключають альтернативних пояснень". Коли історія Фоера стала широко відомою, політичний світ вважав це божевіллям. Видання Vox, яке відхилило повідомлення про таємні московські зв'язки Трампа як "погано доведену теорію змови", розлютилось і на звіт про сервер. Видання Intercept назвало його "дурістю". Ліхтблау повідомив, що ФБР досліджувало той сервер, але "врешті дійшло висновку, що для комп'ютерних контактів може бути й безневинне пояснення, як-от маркетинговий електронний лист чи спам".

 

Ця історія стала відомою головно через її висновок у заголовку: “Досліджуючи Дональда Трампа, ФБР не бачить чіткого зв'язку з Московією”. І все ж, CNN повідомила у березні 2017, що розслідування ФБР щодо сервера залишалося відкритим. Тим часом, найбільша таємниця історії Фоера — для чого Трампові та Московії був потрібен комп'ютерний сервер для спілкування — зараз має чітке пояснення.

 

У 2016 році було вже очевидно, що найпотужніші частини московської медіамашини, такі як RT і Sputnik, були упереджено прихильними до Трампа. Але зараз ми знаємо, що у своїй діяльності у соцмережах вони застосовували точне демографічне та географічне таргетування — набагато точніше, ніж можна очікувати від іноземної країни аби зосередитись на "ключових демографічних групах в тих районах штатів, які виявилися головними" — як повідомила CNN. Ця інформація є надзвичайно цінною: коли того літа республіканський працівник на ім’я Аарон Невінс отримав викрадені дані з профілями виборців від Демократичної партії від Guccifer 2.0 — гакера, якого підтримувала Московія, то він відписав гакерові: "Напевно це коштує мільйони доларів".

 

З'єднання з сервером Альфа-Банку можливо й не треба співвідносити з подібними цілями співпраці, однак спецоперація Московії у соцмережах вимагала якісного аналізу аби направляти свої цільові повідомлення. Скоріш за все Московія отримала дані від когось, позв'язаного з Трампом, і цілком можливо, що для цього й використали сервер для їхньої передачі прямо з Trump Tower. Якщо цей сервер передавав дані до та від Москви, то хто його в Trump Tower підтримував?

 

Після виборів Трамп та його радники й далі діяли як люди, які мають приховувати якусь велику справу. У січні 2017 Коен настирливо вимагав оплату за консалтинг від фірми, контрольованої московським олігархом, і, коли Флінн став радником з національної безпеки, передав йому "мирний план", який би закріпив здобутки Московії від її вторгнення в Україну. У грудні 2016 Джаред Кушнер і московський посол обговорили створення запасної лінії зв’язку через московське посольство. Ерік Прінс (Erik Prince), засновник Blackwater та брат міністра освіти США, полетів на Сейшели та зустрівся там з союзником Путіна з тим, що на думку европейських та близькосхідних посадовців, було ще однією спробою створити запасний канал зв’язку. Прінс також, як видається, збрехав Конґресові про ту зустріч.

 

Звичайно, тоді, якщо би Трамп мав законну дипломатичну справу для обговорення з Московією, то щойно обраний президент міг би провести звичайну зустріч. Можна вигадати невинне пояснення для всієї цієї брехні та шахрайства, але це не буде найочевиднішим поясненням. Скоріш за все, змова між московитами та адміністрацією Трампа переросла через межі самої кампанії.

 

Найбільшим джерелом підозр і цікавості є, знову ж таки, Манафорт. Він покинув кампанію в серпні, коли деякі його зв'язки з Дєріпаскою було викрито, і кампанія спіткнулася. Та попри недавнім зусиллям Трампа описати його стосунки з Манафортом як далекі та короткочасні, вони обидвоє продовжували регулярно говорити навіть після інавгурації. Ми знаємо це, бо американські слідчі переконали суддю FISA прослухати телефон Манафорта.

 

Мюллер звинуватив Манафорта у низці офісних злочинів, непов'язаних з самими виборами. Він також переконав Ріка Ґейтса (Rick Gates) співпрацювати з розслідуванням і визнати вину за змову проти США. Трамп збрехав щодо перспективи президентського помилування, аби відмовити свого колишнього керівника кампанії випотрошити його нутрощі, однак лише помилування навряд чи скоротить Манафорту тривалий термін ув'язнення. (Президенти можуть помилувати лише за федеральні злочини, а Манафорт відповідає за вчинені злочини державного рівня у штаті Вірґінія та й підпадає під державні звинувачення у штаті Нью-Йорк). Манафорт навіть зробив безрозсудний крок, намагаючись вплинути на свідка аби скоординувати його покази, за що його кинули у в'язницю ще навіть поки він чекає суду.

 

Чому Манафорт, який має юридичну освіту в Джорджтауні та багаторічний досвід щодо офісних злочинів, поводився саме так? З усіх тих, хто є в таборі Трампа, він є найменш ідейним, і в нього немає будь-яких давніх особистих зв'язків з президентом чи його сім'єю, тож який йому резон втратити більшість або всі свої роки у в'язниці, а не зрадити Трампові? Один із пояснень його поведінки — це те, що Манафорт тримає рот на замку, бо боїться, що його вб’ють.

 

Такі міркування можуть здатися перебільшенням, але існує безліч доказів на їхню підтримку. У лютому на YouTube з'явився відеоролик про патрона Манафорта, Олєґа Дєріпаску, на його яхті разом з білоруською хвойдою на ім'я Анастасія Вашукевич. У тому відео від серпня 2016 видно як Дєріпаска спілкується з високопоставленим кремлівським чиновником. Це відео настільки збентежило Москву, що вона почала вимагати від YouTube його вилучення. Вашукевич, яка була тоді в тайській в'язниці після її арешту за проституцію, оголосила, що вона чула, як Дєріпаска описував сюжет про втручання у вибори і що вона має 16 годин аудіозаписів з яхти на підтвердження її звинувачень. У листі до американської влади її помічник написав: "Ми дуже ризикуємо нашим життями".

 

Ім'я Вашукевич зникло зі ЗМІ. Цілком ймовірно, що до неї дісталися або ФБР, або московська розвідка. Що б не трапилося з нею, її свідчення свідчить про те, що Московія як і раніше приховує секрети про свою роль у виборах Трампа, і що той, хто добре знає Дерипаску, вірить, що він може і зможе вбити її за зловживання його довірою.

 

Останній страх навряд чи є параноєю. Московія рутинно вбиває людей, і вдома і за кордоном. За дев'ять місяців після обрання Трампа дев'ятеро московських чиновників було або вбито, або вони померли таємничим чином. Принаймні одного з них підозрювали як ймовірне джерело для Стіла. Адвокат компанії, яка найняла Стіла, повідомив Сенат в серпні минулого року: "Когось уже вбили через публікацію цього досьє".

 

Ось ще один нерозгаданий епізод, який може впливати на рішення Манафорта. Влітку 2016 року ветеран республіканського руху, активіст Пітер Сміт (Peter W. Smith ) вирішив отримати гакнуті електронні листи від Клінтон та звернувся до Метта Тайта (Matt Tait), експерта з кібербезпеки, за допомогою в проекті. Сміт представив себе дійсним працівником в кампанії Трампа, хоча він створив фірму в штаті Делавер, як Сміт написав Тайту, "аби уникнути згадки про кампанію". Пізніше Тайт сказав, що він попередив Сміта, що такий пошук приведе його до можливої змови з московськими гакерами, але Сміт "ніби тим не переймався".

 

Як мінімум, цей епізод є ще одним прикладом особи, яка працює на Трампа і яка прагнула змовитися з Московією. І це може означати набагато більше. Навесні 2017 року Шейн Гарріс(Shane Harris ), журналіст Wall Street Journal, знайшов Сміта і запитав про цей епізод. Сміт сказав Гаррісу, що він діяв незалежно від кампанії Трамп. Через десять днів після розмови з Гаррісом, 81-річного Сміта знайшли мертвим у готельному номері, з мішком на голові, прикріпленим гумовими джгутами, та з двома контейнерами гелію. Його заява про самогубство стверджувала, що "нікого не треба звинувачувати”, і приписувала його рішення "недавньому негативному повороті в його здоров'ї після січня 2017", а термін його рішення "про страхування життя на $5 мільйонів спливав". Асфіксія не є нечуваним методом самогубства, і Сміт продав свій кондомініум минулого року перед загрозою викупу, що свідчить на користь гіпотези, що Сміт дійсно вбив себе з фінансових причин.

 

Проте Гарріс зазначив, що, коли вони говорили: "не було жодних ознак того, що Сміт хворів, чи планує забрати власне життя". Місцева поліція, яка спочатку визнала смерть самогубством, припинила проводити опитування невдовзі після того, як його роль в кампанії стала широко відомою. Сім'я Сміта не публічно підтвердила, що він покінчив життя самогубством, чи що у них закінчувався страховий поліс на життя, та й ФБР не зробило жодних заяв про його смерть.

 

Сміт, можливо, і вбив себе з причин, наведених у записці. Але він міг вбити себе і через страх перед допитом у ФБР, або ж хтось його вбив з тієї ж причини. Якщо ж його вбили, або якщо Манафорт просто підозрює про це, то це й пояснює його інакше безглузду відмову співпрацювати з розслідуванням Мюллера.

 

На зустрічі республіканців за місяць до того, як Трамп отримав номінацію на 2016 рік, і запис з якої пізніше просочився, спікер Палати представників, Пол Райан, роздумував про те, як Московія "гакнула ДНК ... і, як, передала це комусь?" Кевін МакКарті, лідер більшості в Палаті представнників, відповів: "Є двоє людей, яким на мою думку платить Путін: Рорабакер і Трамп". Коли інші засміялись, він додав: "Заприсягаюсь Богом".

 

Коли видання Washington Post опублікувало цю розмову у травні 2017 (наш переклад українською можна прочитати тут  — прим. RL), Райан і МакКарті обурено наполягали, що вони пожартували — але якщо це так, то це нагадує якийсь безглуздий офісний "жарт" біля кулера води, коли пошитий в дурні співробітник одного дня може перестріляти весь офіс. Дана Рорабакер, каліфорнійський республіканець, протягом багатьох років є відомим у Вашинґтоні "улюбленим конґресменом Путіна" за свою виразну увагу та підтримку широкого кола промосковських позицій. (Він постійно працює, аби послабити санкції за порушення прав людини на Московії, та порівнює промосковських сепаратистів, які допомогли Московії захопити українську територію, з засновниками США, а також засуджує "лицемірство" американського опонування вторгненню у Крим). Його відкрито підозрюють у прихованих мотивах. Те, що республіканські лідери на одному диханні пліткували чи жартували про Рорабакера та Трампа, показало глибоку стурбованість стосовно людини, яка — як ніхто з них не очікував на той момент — продовжить перегони та стане президентом.

 

Та розмова також виявила ще щось про Республіканську партію: на той час Путін мав дуже мало американських союзників. Серед обраних посадовців, лише Трамп і Рорабакер симпатизували позиціям Московії. Трамп найняв кількох аномально промосковських радників до свого внутрішнього кола, але вже до початку 2017 року, Манафорта вигнали, і Флінна змусили піти у відставку, а Пейдж не мав шансів бути затвердженим на високу посаду.

 

Зовнішньополітичні радники Трампа мали в основному традиційно яструбині погляди на Московію, за винятком державного секретаря Рекса Тіллерсона, колишнього генерального директора Exxon, який отримав московський “Орден за Дружбу” за його співпрацю в нафтовому бізнесі. (Ромні був початковим вибором Трампа на цю посаду, повідомляло видання The New Yorker, але Стіл у своєму окремому досьє з "високим московським чиновником" в якості джерела інформації заявив, що Московія скористалась "невизначеними каналами" аби вплинути на рішення президента).

 

Тепер, коли Трамп перебуває в офісі, і його зв'язки з Московією привернули щільну увагу, він виявив, що його простір для маневрів з Путіном, різко обмежено його ж партією. На початку 2017 Конґрес ухвалив санкції у відповідь на московську атаку на американські вибори.

 

Трамп лобіював їхнє послаблення, а коли їх проголосували такою великою більшістю, що унеможливлювала їхнє ветування президентом, він, як повідомляється, став "апоплексичним" і тягнув аж чотири дні з підписанням того законопроекту, навіть знаючи, що він не зможе його заблокувати. Після набрання санкціями чинності, Трамп так і не зміг їх належно застосувати, як це передбачено законом.

 

Трамп також спробував повернути Московії дипломатичний маєток, який забрала адміністрація Обами; оголосив, що він і Путін "обговорили формування непроникного кібербезпекового загону", аби спільно захищатись від "гакерства на виборах"; і привітав привітав московського силача з перемогою на перевиборах, незважаючи на те, що йому перед тим передали записку з попередженням: "Не вітайте".

 

Зовсім недавно, коли Трамп трохи послабив кайданки, які сковували його в перший рік президентства, його щораз більша впевненість і незалежність знайшли відображення у низці відверто москвофільських кроків. Він відкинув зусилля лідерів Німеччини, Франції, Великої Британії та Канади аби заспокоїти його, оголивши глибокий розкол з американськими союзниками. Він заявив, що Московію слід повернути до G7, з якої її вигнали після вторгнення в Україну та захоплення Криму. Трамп пізніше пояснив, що Московію вигнали через те, що "президент Обама любив [Путіна]", і тому, що "це ж президент Обама втратив Крим, ви ж розумієте. Це його провина - так, це його провина".

 

Під час конференції Трамп заявив західним лідерам, що Крим правомірно належить Московії, бо більшість його населення розмовляє московитською. У приватних зауваженнях він просив президента Франції, Еммануеля Макрона, вийти з Евросоюзу, обіцяючи йому кращу угоду. Трамп також розповів лідерам: "що НАТО настільки ж погана, як НАФТА (зона вільної торгівлі Північної Америки — прим. RL)", — назвавши найтісніший військовий альянс США найлайливішим на його думку образливим словом. На мітингу в Північній Дакоті минулого місяця він знову промовив: "Іноді наші найгірші вороги — це наші так звані друзі або союзники, правда?"

 

Минулого літа Путін підказав Трампові аби США припинили спільні військові навчання з Південною Кореєю. Радники Трампа, стурбовані тим, що така поступка засмутить американських союзників, тимчасово відмовили його від цієї ідеї, але, не попередивши своїх помічників, він запропонував її на своїх перемовинах з Кімом Чен Ином в Сінґапурі. Знову збентеживши своїх радників, він вирішив провести саміт "сам-на-сам" з Путіном в середині цього місяця, починаючи його з такої зустрічі між двома керівниками держав, під час якої поруч не буде жодного радника (будуть лише перекладачі — прим. RL).

 

"Його нічого не зупиняє", - заявив високопосадовець адміністрації журналістці Сюзан Ґлассер(Susan Glasser) з The New Yorker. "Він збирається це зробити. Він хоче зустрітися з Путіном, тож він і збирається зустрітися з Путіном".

 

Незважаючи на те, що версія Трампа-2018 є ще незалежнішою й автентичнішою, він все ще має радників, які наполягають та розробляють вектори трампівського популізму. Пітер Наваро та Вілбур Росс підштовхують його до торгової війни; Стівен Міллер, Джон Келлі та Джеф Сешнс заохочують його імігрантський рестрикціонізм. Але хто тягне за вухо президента аби розколоти західний альянс і заспокоїти Московію?

 

Рішучість Трампа примиритися з Путіном, не можна вважати випадковим тролінгом чи простогою тягою до дружнього обличчя. Вона має серйозні наслідки: він викликає підозри серед громадськості, і мабуть серед деяких республіканських сенаторів-яструбів, чия підтримка йому дуже потрібна проти Мюллера. Його власна мотивація до цих зовнішньополітичних кроків, очевидно має бути досить сильною, аби бути вартою продовження розслідування, яке він відчайдушно бажає припинити.

 

Є ще одна ознака того, як поведінка Трампа змінилася за останні місяці. Що глибше Мюллер занурюється у його темні справи з Московією, то все відкритіше президент відмовляється від пелени невинності. Трамп постійно стверджує, що його виправдають, а його радники наполягають, що його періодичні пориви спричинено ірраціональною образою, що Мюллер ганьбить його обрання та затьмарює його досягнення.

 

Трамп навряд чи докладає великих зусиль, які би передбачали його чисте майбутнє. Він діє як людина яка приховує щось важливе: відмовляється давати свідчення, обіцяє помилування свідкам аби вони не звинувачували його, публічно виносить сувору догану свому генеральному прокурору за продовження всього розслідування і схвалює безглузді заяви Московії про її повну непричетність до виборів. ("Московія продовжує казати, що вони не мали нічого спільного з Втручанням у наші Вибори!" — твітнув він минулого місяця, всупереч висновкам кожної американської спецслужби). Поведінка Трампа щодо Московії зовсім не виглядає на поведінку керівника країни, яку атаковано, а виглядає власне так, як поводиться співучасник після нападу.

 

Це "після" може бути надто оптимістичним. Логіка ролі Московії у допомозі Трампові після виборів не змінилась. Якщо кампанія Трампа наймала гакерів аби проникнути в засоби комунікації опонентів чи в машини для голосування, то вони ризикували арештом. Але Путін може найняти гакерів безкарно. Мюллер може звинуватити московитів, і він так зробив, але він не може їх арештувати, якщо тільки вони не виїдуть з Московії. Аутсорсингова робота Трампа на Путіна чудово влаштовувала обидвох осіб у 2016 році, і досі влаштовує.

 

І якщо ти Путін, який прямує на такий бажаний саміт з наймосквофільнішим президентом США з часів Другої світової війни, який встямляє лом в альянс твоїх ворогів, чому б тобі не допомогти йому і в 2018 і в 2020 роках? З осені 2016 року, коли лідер більшості Сенату, республіканець Мітч МакКоннел (Mitch McConnell) особисто відхилив пропозицію адміністрації Обами про двопартійне попередження Московії не втручатися у вибори, було встановлено таку основну динаміку: більшість республіканців воліла б перемогти на виборах за допомогою Путіна, ніж програти без його допомоги. Демократи, сповнені люттю, погрожують розслідувати московську діяльність, як тільки вони отримають більшість у Палаті Конґресу в листопаді цього року. Для Путіна повторити свою атаку — гакерами на машини для голосування чи в інший спосіб — буде і стратегічно, і відповідатиме його особистості. Тож чому зараз зупинятися?

 

Тим часом Білий дім ліквідував головну посаду в галузі кібербезпеки. Це може просто відображати республіканське упередження проти зайвого бюрократизму. Але це також може бути саме тим, на що воно схоже: копа на посту звільняють, бо його бос вже домовився з шахраями.

 

Незадовго до інавгурації Трампа, за словами ізраїльського журналіста Ронена Бергмана, представники ізраїльських спецслужб зібралися в штаб-квартирі ЦРУ, де їм сказали щось вражаюче: Московія, на думку ЦРУ, має "важелі тиску" на щойно обраного президента. Тому ЦРУ порадило ізраїльтянам розглянути можливість того, що Трамп може передавати свої секрети Московії. Ізраїльтяни відкинули попередження як чудернацькі. Хто ж міг повірити, що наймогутніша країна світу збирається передати своє президентство московському йолопу? Що уряду США, по суті, немає? 

 

 

Через кілька місяців Трамп запросив московських дипломатів (Лаврова та Кісляка — прим. RL) до Овального кабінету. Він похвалився їм, що він вже звільнив "безтолкового" Джеймса Комі: "Я зіткнувся з великим тиском через Московію. Тепер з цим покінчено". На тій же зустрічі Трамп передавав московитам надсекретну інформацію, яку Ізраїль отримав від дуже цінного джерела всередині самої “Ісламської держави”. Це було саме тою небезпекою, про яку й попереджали Ізраїль.

 

Як і в багато інших підозрілих фактах щодо відносин Трампа з Московією, тут можна було вибудувати напівневинну оборону. Можливо, він просто любить вихвалитися тим, що він знає. Можливо, він надто підстаркуватий, аби пам'ятати, що є секретом. І як часто буває, ці неповороткі пояснення отримали загальне визнання. Просто здавалося надто божевільним аби подумати про протилежне: це було абсолютно тим, на що воно і виглядало.

http://radiolemberg.com/ua-articles/ua-allarticles/z-kym-zustrinetsya-tramp-zi-svoyim-partnerom-chy-zi-svoyim-patronom-chastyna-3

facebook twitter g+

 

 

 

 

Наши страницы

Facebook page Twitter page Google+ page

Login Form

ПОМОЩЬ ПРОЕКТУ!

ДОРОГИЕ ДРУЗЬЯ!
Вы можете оказать финансовую помощь нашему проекту на развитие и поддержку, перечислив денежные средства с банковской карты через LIQPAY:
Спасибо! Мы Вам очень признательны!