Рівно чотири роки тому, 13 червня 2014 року, змучений терористами з так званого «днр» Маріуполь прокинувся рано-вранці: приблизно о четвертій ранку центр міста, там, де облаштувалися так звані «народні керівники» з осетинським та чеченським акцентами, АК-47 та триколорами на шеворнах, був збуджений гуркотом стрілецького бою.

Ближче до полудня перелякані містяни змогли з полегшенням перевести дух: як з‘ясувалося, це була спільна операція 72-ї бригади ЗСУ, полку «Азов» та батальйона «Дніпро-1» з деокупації столиці Приазов‘я.

З тієї пори багато чого змінилось. Я маю зараз намір порівняти тимчасово окуповані території зі звільненим Маріуполем. Позаяк про ідеологію було написано вже дуже багато, я бажав би продемонструвати різницю, так би мовити, «на рівні холодильника». Отже, що є в Маріуполя?

1. Сучасна система комунікацій. 3G. Електронні системи звертання до комунальних структур. Електронні квитки. Сучасні ЦНАП.

2. Робота. Наші заводи ніхто не розпилив та не вивіз до Ростова. Приблизно 50 тисяч маріупільців отримують заробітну платню, бо заводи Метінвеста продовжують експортувати метал за кордон.

3. Державні інституції. Поліція. Прокуратура. СБУ. Суди. Нотаріат. Ніхто не віджимає твій бізнес за принципом «а в мене калаш в руках!». Ніхто не забирає автівки.

4. Розвиток. Після депресивного 2015 року, в місті почали відкриватися нові кофейні, піцерії, крамниці, гастро-паби та ресторани.

5. Свята. Фестивалі з зірками різних масштабів. Культурне життя. Театральні гастролі. Футбольний Всесвіт. Переможець «Євробачення-2015», бо Маріуполь – це, зрештою, Україна.

6. Найважливіше: в Маріуполі зберігається впевненість в завтрашньому дні, якої позбавлені наші нещасні земляки з Донецька.

Але то нічого. Ми вже скоро повернемося, брати. І ви знову станете найконкурентнішим регіоном країни.

Чого ж нема в Маріуполя?