Спочатку я думав, що Путін тупо лохонувся з Савченко - він кристалізував для України героїню, якої у нас давно не було. 

 

і що він просто шукає правильний момент для обміну, розуміючи, що герої тихо вмирають в парламетській залі для голосування, як вже "вмерли" усі "легендарні" комбати-спискотяги, які до включення у ці списки виборів 2014 встигли повоювати по кілька (2-3) місяців. В кращому разі.

Тепер я розумію, що план хитріший: він таки хоче вбити Савченко і ніщо його не зупинить.

Йому треба справжня війна з Україною і справжня дестабілізація.

Смерть Савченко, яка з точки зору усіх законів, непідсудна РФ, викличе неконтрольовону бурю емоцій у всьому світі, і, безумовно, цунамі в Україні.

Не стримаєш хлопців на фронті, не стримаєш протести у Києві...

Країну ковбаситиме і ми з подачі зацікавлених сторін шукатимемо винних посеред керівництва країни, що вже і роблять, хоча очевидніше очевидного, що винен сам Путін.

Савченко не кокетка, а воїн.

І тому, коли вона говорить, що проти обміну, то вона так і думає. І вона проти обміну не лише на двох ГРУшників, а і проти обіну на визнання Криму російським, проти визнання ЛНР/ДНР стороною конфлікту, проти обміну на терміновані вибори на окупованих територіях...

Впевнений, на такий обмін Путін легко погодився б... І такого обміну хочете?

Савченко готова загинути. Для мене це очевидно. І це цілком може статися... І вже сьогодні йде війна за те, щоб її смерть стала поразкою України, хоча сама Надія розуміє свою смерть, як поразку Путіна. Інакше б вона не йшла на зустріч цій смерті.

Тому припиніть спекуляції, підігруючи ворогу, послухайте ще раз промову Савченко і запам'ятайте: хоч якими б поганими ми були, хоч як би нам хотілося боротися одне з одним за давньою традицією, наш ворог - Путін і Імперія.

Здолавши їх, ми даєм шанс Україні очиститися і стати процвітаючою державою. А не здолавши, Путін і далі мінятиме тут одних виродків на інших, посипаючи збуджені іллюзії кавалками газодоларів і поливаючи струменем "руського міра".

Герої не вмирають! Якщо їх ідеали не зраджують свої ж.

Олександр Бригинець