Татьяна Воронова, Оксана Кобзєва, Дмітрій Жданніков, Reuters, 09.11.2018
Цю гучну угоду подавали як приклад того, що Московія залишається відкритою для бізнесу.
"Я хочу вас привітати", — сказав президент Московії Владімір Путін своєму близькому товаришу, Іґорю Сєчіну, тепло потиснувши йому руку в Кремлі у грудні 2016 року.
Сєчін тоді оголосив про продаж Катарському суверенному фондові QIA та великому товарно-сировинному трейдерові Glencore 19,5% акцій "Роснефті", державного нафтового гіганта, яким він керує.
Цю приватизаційну угоду на суму €10,2 мільярдів ($11,6 мільярдів) було сплановано для поповнення московської скарбниці, спустошеної падінням цін на енергоносії та санкціями Заходу.
Деякі московські чиновники назвали це доказом того, що, попри що раз більшу політичну ізоляцію з боку Заходу, країна все ще може залучати світових інвесторів.
Але зараз, майже через два роки після того, як вперше було оголошено про продаж, дев'ять джерел, причетних до тієї транзакції, повідомили Reuters, що ВТБ, московський державний банк, сам профінансував значну частину придбання, зруйнувавши заявлену ціль — залучення іноземних коштів до країни.
На підставі даних із п'яти джерел, вартість московської позики Катарському суверенному фонду сягає майже $6 мільярдів.
Банк ВТБ заперечив інформацію, що він надав позику Катарському суверенному фонду Qatar Investment Authority, QIA.
"ВТБ не давав і не планує надавати позику QIA для фінансування купівлі".
Дані ВТБ за вересень, опубліковані Центральним банком Московії, показали, що ВТБ надав позики на 434 мільярдів рублів ($6,7 мільярдів) терміном до трьох років для неназваних іноземних позичальників, після того, як він позичив 350 мільярдів рублів в самого Центрального банку.
Фінансові результати ВТБ, опубліковані 8 листопада 2018, показали, що протягом третього кварталу обсяг кредитів 10 найбільшим позичальникам збільшився на 403 мільярди рублів, тобто майже $6 мільярдів.
ВТБ відмовився коментувати ці транзакції, Центральний банк теж не відповів на запитання.
Фонд QIA теж відмовився коментувати. Кремль утримався від коментарів. І "Роснефть" не відповіла на запитання про позику ВТБ для Катару.
"ЕФЕКТИВНА" ПРИВАТИЗАЦІЯ
"Роснефть" — найбільша у світі нафтодобувна компанія за обсягом видобутку є перлиною в московській корпоративній короні.
Але через чинні санкції проти Московії та ще й з перспективою нових санкцій, Сєчін зіткнувся з гострим завданням — знайти покупців або кредиторів, які би ризикнули власними коштами ндля придбання частки в "Роснефті".
Санкції, введені Сполученими Штатами та Европейським Союзом внаслідок анексії Московією Кримського півострова в 2014 році, обмежують доступ московських фірм до міжнародних кредитних ринків.
Тож, за даними згаданих джерел, аби залучити іноземних інвесторів, Московія мала сама надати їм мільярди доларів. Два джерела, знайомі з цією угодою, зазначили, що за умовою Катару для проведення цієї угоди було фінансування третьою стороною великої частини купівлі.
Сьогодні, коли ціни на нафту є значно вищими, ніж наприкінці 2016 року, потреба Московії в іноземних грошах знизилася.
Та якщо Московії треба буде знову звернутися до міжнародних ринків, то історія з продажем "Роснефті" вказує на проблеми, з якими вона може зіткнутися при залученні інвесторів, особливо, коли Сполучені Штати введуть ще більше санкцій проти Московії.
Серед дев'яти джерел, які повідомили Reuters про позику ВТБ для Катару, є особа, близька до керівництва ВТБ, офіційний представник Центрального банку Московії та особа з уряду Московії, яка займається іноземними інвестиціями в Московію.
Принаймні четверо з цих дев’яти осіб було безпосередньо задіяно до підготовки того кредиту. Усі джерела попросили про анонімність, бо вони не мають повноважень обговорювати угоду [бояться за соє життя — прим. RL].
Відповідаючи на питання про те, як було проведено приватизацію в цілому, "Роснефть" зазначила, що ця угода була ринковою та прозорою, і в інтересах усіх акціонерів.
Компанія повідомила, що всі рішення, що стосуються цієї угоди, пройшли відповідні процедури корпоративного схвалення, що угоду було підтримано урядами країн учасників, та було дотримано усіх процедур у відповідних юрисдикціях.
"Це унікальний приклад ефективної приватизації", — сказано в заяві "Роснефті".
ВІД АРАБІВ ДО ЯПОНІЇ
Наприкінці 2016 Сєчін, один з найближчих посіпак Путіна, був під великим тиском. Уряд публічно оголосив, що він продасть 19,5% частку в “Роснефті” до кінця року.
Державний бюджет, сплющений колапсом цін на нафту, економічним спадом і західними санкціями, демонстрував дефіцит у 3,5%. Економіка Московії перебувала на другому році рецесії, і не було жодної перспективи швидкого покращення державних фінансів.
Ще восени 2016 Сєчін (йому зараз 58 років), вважав, що у нього є покупець — Mubadala — Суверенний фонд Об'єднаних Арабських Еміратів.
Згідно з двома джереми, знайомими з тими подіями, фонд Mubadala погодився купити частку в компанії. Проте переговори застопорилися після того, як "Роснефть" двічі змінила ціну, заявили обидва джерела, що спонукало еміратівців відмовитись від угоди.
Фонд Mubadala відмовився це коментувати. "Роснефть" не піднімала питання стосовно про обговорення цін з цим фондом.
Тоді Сєчін пішов ще далі на схід і розпочав переговори з японськими чиновниками, за словами чиновника уряду Московії, особою, близькою до “Роснефті”, та згідно з записом розмови з Сєчіном у рамках не пов'язаної судової справи, в якій Сєчін був свідком.
Переговори велися насамперед з міністром економіки, торгівлі та промисловості Японії, Хірошіґе Секо.
Три особи, залучені до переговорів, повідомили Reuters, що якби угоду узгодили, власником частки “Роснефті” став би або великий державний японський інвестиційний фонд, такий як GPIF, Державний пенсійний інвестиційний фонд, який має в управлінні більш ніж $1,4 трильйона, або державна компанія Japan Oil, Gas and Metals National Corp (JOGMEC).
Ця угода теж зіткнулася з труднощами, за словами Сєчіна, які було записано в суді, коли Японія почала наполягати на тому, аби пов'язати її з прогресом у територіальній суперечці з Московією, яка виникла ще наприкінці Другої світової війни.
Зрештою, угода з японцями теж зірвалася.
Міністерство економіки, торгівлі та промисловості Японії не відповіло на питання. "Роснефть" не відповіла на питання Reuters щодо перемовин з Японією. Прес-служба JOGMEC сказала, що не може коментувати переговори. GPIF заявив, що не може коментувати дискусію між урядами, бо він не був безпосередньо задіяним.
РЯТІВНИЙ КАТАР ?
Все ще не маючи покупця, Сєчін зосередився на двох нових потенційних клієнтах: на інвестиційному фонді Катару — QIA, та світовому торговці сировинними товарами — Glencore.
Згідно з трьома джерелами, ні QIA, ні Glencore, не були готовими заплатити запропоновану ціну.
Раніше "Роснефть" зверталася до великих західних банків, таких як Deutsche Bank та JP Morgan, для фінансування транзакцій, проте великі міжнародні кредитори не уклали жодних нових велики кредитних угод з “Роснефтю” після введення санкцій у 2014 році.
На зустріч пішов Intesa Sanpaolo, невеликий італійський банк, який не мав досвіду з великими московськими корпоративними угодами.
На початку грудня 2016 року фінансування угоди нарешті відбулося. Покупці вклали трохи власних коштів: Катар дав €2,5 мільярди, а Glencore дав €300 мільйонів.
Іншу частину коштів покупці взяли у борг, зокрема банк Intesa Sanpolo надав €5,2 мільярдів. Ще частину грошей, за даними Glencore у той час, мали дати неназвані банки Московії.
Сума, що надійшла від цих банків, становила майже $2,5 мільярди. Два банківських джерела, близькі до "Роснефті", повідомили Reuters, що одним із банків, які надали ці мільярди доларів у 2016 році, був державний ВТБ.
Також джерела вказали, що іншими банками Московії були “Газпромбанк” та “Открытие”, які, як і ВТБ, мають тісні зв'язки з Кремлем, хоча тоді банк «Открытие» був приватним.
Незрозумілим є те, яка частка серед тих $2,5 мільярдів припадає на кожен банк.
Цікаво, щой внесок від ВТБ (серед $2,5 мільярдів) не стосується ще майже $6 мільярдів, які, за даними дев'яти джерел, ВТБ надавав Катару вже цього року.
Відповідаючи на питання про початкові кредитні $2,5 мільярдів, ВТБ заявив, що не забезпечував фінансування, але координував угоду від імені “Роснефті”.
Банк “Открытие” відмовився коментувати. “Газпромбанк” не відповів на питання.
Щодо більшої частини фінансування, а саме €5,2 мільярдів, наданих Intesa Sanpaolo, то італійський банк хотів синдикувати позику. Це загальна галузева практика, спрямована на розподіл ризиків та пом'якшення тягаря на власний капітал банку.
Проте два джерела в банку ВТБ та джерело, знайоме з італійською стороною угоди, зазначили, що синдикація позики не вдалася, бо европейські банки, до яких звернувся банк Intesa Sanpaolo, були стурбованими ризиком того, що навіть опосередковане фінансування "Роснефті" призведе до застосування до них Західних санкцій.
І "Роснефть" і Сєчін перебувають під санкціями США.
Банк Intesa Sanpaolo відмовився щось коментувати.
КИТАЙ — І ЩЕ ОДНА НЕВДАЧА
На момент заяви в грудні 2016 року та протягом наступних тижнів московські чиновники відкрито говорили про довготермінове партнерство з новими акціонерами "Роснефті" — Катаром та Glencore.
Але у вересні 2017 року стало зрозуміло, що ця угода є під великим питанням — коли Сєчін повідомив про укладення угоди про купівлю китайською енергетичною компанією CEFC 14,2% частки "Роснефті" від Катару та Glencore.
Пояснюючи чому первинна угода не склалася, він розповів державному телебаченню Московії, що нові акціонери вважали вартість обслуговування боргу надто високою.
Проте, угода з китайцями, теж не відбулася. Перед самим підписанням угоди, засновника та керівника CEFC, пана Є Цзяньміна, було затримано для допиту та розслідування китайськими владою через підозру в економічних злочинах.
З того часу не було жодного слова про статус розслідування, чи що йому було оголошено звинувачення. Проте про нього було згадано в одному розслідуванні одного високопосадовця Комуністичної партії Китаю, повідомила минулого місяця державна телекомпанія CCTV.
Ні Є Цзяньмін, ні CEFC не відповіли на дзвінки від Reuters, які просили про коментарі.
Сєчін далі шукав покупця.
Нарешті, у травні 2018 року Катар погодився викупити частку, яку покривали кошти від Intesa Sanpaolo.
Офіційно ніхто так і не сказав, як фінансувалася нова угода з Катаром чи хто надає кошти.
Зрозуміло, що роль Intesa Sanpaolo в угоді на цьому закінчилася.
В документі від 6 вересня 2018, внесеному до офіційного бізнес-реєстрі Сінґапуру, де зареєстровано частку компанії від імені Катару та Glencore, зазначено, що банк Intesa Sanpaolo перестав бути кредитором та більше не володіє акціями як заставою.
У документі не зазначено, хто є новим кредитором. За даними дев'яти джерел, знайомих з домовленістю, новим кредитором є … ВТБ.
На церемонії в італійському посольстві в Москві в листопаді минулого року з нагоди отримання нагороди "за службу Італії", Сєчін, тримаючи келих шампанського, схрестив руки зі сивим московитом у модних окулярах.
Ним був Андрій Костін, виконавчий директор банку, який допоміг фінансувати ту угоду — а саме банку ВТБ.
https://newsua.one/inosmi/mega-afera-kreml-abi-zaluchiti-v-rosneft-inozemni-investicii-sam-zhe-taemno-pozichiv-cim-inozemcyam-milyardi-dolariv.html