Информационное сопротивление

Даже самые умные люди больше всего боятся того, чему не могут и не готовы дать объяснение.

 

Андрей Кокотюха
 

Останні заяви терористичних речників — занадто навіть для їхніх навчених "гібридної війни" російських кураторів. Бо змінювати не лише риторику, а й вимоги на кардинально протилежні протягом короткого часу — цього собі не дозволяли жодні переговорники, включно з сомалійськими піратами, за всю історію перемовин із злочинцями.

 

Спершу речники самопроголошених "республік" бачать себе тільки в складі України на правах автономії. Для цього навіть готують текст додатків та змін у Конституцію України, вимагаючи не баритися з ухваленням. Терористи погоджуються на особливий статус, а заодно — милостиво дозволяють Україні вливати в зруйнований регіон мільярди навіть не гривень, а доларів. І зовсім уже незрозуміле й несподіване: ватажки терористів, котрі не приховують проросійської орієнтації, раптом визнали окупований Росією Крим… територією України.

Добу після такої несподіваної заяви в різних експертних середовищах зринають різноманітні припущення на даний рахунок. Найпопулярніше з них не нове: Путін навчив своїх підопічних, як треба говорити, аби остаточно злити проект "Новоросія" та вийти з війни в білих рукавичках. В ідеалі всі ніби отримують своє. Україна — Донбас, хай із особливим статусом, про який, до речі, не раз говорилося в парламенті й навіть приймалися відповідні рішення на цей рахунок. Росія — статус миротворця і полегшення: тепер хай Україна годує своїх бунтівних громадян. Ватажки збройних формувань — офіційну політичну вагу, котрий прирівнює їх до мерів чи навіть губернаторів. А жителі Донбасу відстояли в боях свої права та вибороли незалежність.

За стратегічним задумом, Україна не може, не має права відмовитись від пропозиції озброєних людей. Бо як це виглядатиме: всі кричать "Донбас український!" — і щойно він хоче стати українським, як від нього категорично відмовляються під різними надуманими приводами. Захід повинен втрутитися, як робить це завжди, й напоумити українську владу: "Воюєте за Донбас — маєте!" На виході спільними зусиллями на шию України чіпляють навіть не хрест "своєї території", який ми повинні нести, а гирю.

Щоправда, не зрозуміло, чому раптом Кремль нарадив своїм маріонеткам бовкнути про український Крим. Але то вже з розряду риторичних запитань і оперативних практик КДБ-ФСБ: люди, навіть найрозумніші, найбільше бояться того, чому не можуть і не готові дати пояснення.

Та вже наступного дня експерти й аналітики, фахові та диванні, а разом із ними — звичайні громадяни, для яких щоденна стрічка новин стала дорівнювати наркотику, дізналися наступне:ДНР і ЛНР передумали. Вони не хочуть бачити себе в складі України на жодних умовах. Навпаки, вони хочуть ввійти до складу РФ, як Крим. Котрий, до речі, терористичні речники знову вважають російським. Навіть викреслили цей пункт із своїх пропозицій щодо поправок в Основний Закон України.

Ви все правильно зрозуміли, співгромадяни. Керівництво самопроголошених "республік" бачить підконтрольні їм території округами Російської Федерації. І при цьому далі пише та переписує поправки до української Конституції. Хоча терористи під керівництвом російських кураторів могли б спрямувати свою нестримну кипучу енергію на створення, наприклад, власної "конституції". Бо відроджують же вони у себе Ленінський комсомол и піонерські загони, до чого навіть у путінській Росії за останніх 15 років не додумалися. Словом, є чим зайнятися, крім внесення правок в українські закони.

Реакції Росії на такі заяви нема. Хоча, як говорилося вище, Кремль явно надиктував і їх. Зате відома реакція української влади: закритий кордон, жодних терористів на виборах до місцевих рад, на згаданій території діють українські закони. Звісно, неможливість виконати перший пункт вимог автоматично залишає ситуацію там, де вона є зараз: "гібридна війна" не може обходитися від "гібридних" перемовників і "гібридних" вимог. Дійшло вже до того, що своїм бажанням взяти участь у "нормандському" форматі переговорів лідери ДНР — ЛНР дістали навіть терплячого й, здавалося, звичного до всього за час "мінського процесу" Леоніда Кучму. Проте не варто дивуватися, якщо товариші Пушилін та Дейнего завтра захочуть аудієнції в Барака Обами і Папи Римського.

У всьому цьому впадає у вічі відсутність згадки про українську позицію. Звісно, є заяви про "нашу територію, яку ми нікому не віддамо". Точаться суперечки довкола повної блокади окупованої частини Донбасу, хоч це апріорі неможливо — контролювати переміщення по всій лінії фронту. Але все одно складається стійке враження: Київ не робить ходів на випередження.

Одним із яких — справді ходом конем! — була б пропозиція надати самопроголошеним "республікам" економічну та політичну незалежність. Хай пояснять, чому відмовляються від того, за що всі в світі борються. Та поки на це ніхто не наважується, аби не тішити бажаючих покричати про зраду, перші "гібридні" удари у відповідь Київ усе ж робить.

Йдеться про офіційне визнання частини Донбасу окупованою. Причому — під російською окупацією. Відповідно, на окуповані території українські закони не поширюються. Й влада не несе відповідальність за все, що там коїться. Схоже, незабаром таки почуємо від ватажків терористів, як вони хочуть незалежності. Бо в іншому разі відповідальність за окуповані території доведеться таки брати Путіну. А він, як відомо, не втручається в справи незалежних держав…

Андрій Кокотюха

facebook twitter g+

 

 

 

 

Наши страницы

Facebook page Twitter page Google+ page

Login Form

ПОМОЩЬ ПРОЕКТУ!

ДОРОГИЕ ДРУЗЬЯ!
Вы можете оказать финансовую помощь нашему проекту на развитие и поддержку, перечислив денежные средства с банковской карты через LIQPAY:
Спасибо! Мы Вам очень признательны!